Завідувачка лабораторії Віра Красюк: «Службу лаборанта мало хто бачить»

14976891_1158917140864308_8625353012711015862_oОдна з необхідних умов сучасної медицини – якісна діагностика. Для якнайкращого медичного обслуговування пацієнтів в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни функціонує клініко-діагностична лабораторія.

Щодня на одного лаборанта Центру припадає 140-150 досліджень. З 2014 року лабораторію очолює лікар-лаборант вищої категорії Віра Красюк. Про своє покликання в медицині та функціонування лабораторії Центру Віра Євгеніївна розповіла нам у спеціальному інтерв’ю.

Віро Євгеніївно, чому Ви обрали саме цей напрямок медицини?

Сказати чесно, я не обирала. Напевно, мене цей напрямок обрав, тому що я за дипломом лікар гігієніст-епідеміолог. Це той випадок, коли батьки вирішують за дітей: «Підете вчитися туди». Ми троє близнюків – Віра, Надія, Любов, і всіх нас трьох відправили вчитися в медінститут на лікаря-гігієніста. Прийшла працювати в санстанцію – ну, не моє…

Відпрацювала за повний диплом чотири роки, звільнилося в лікарні місце лікаря-лаборанта, – і я перейшла туди. Мене завжди тягнуло на хімію. Як прийшла в 1986 році, і 30 років працюю з хімією. І тут я, звичайно, себе вже знайшла. Напевно ми втрьох під такою зіркою були народжені: всі троє з санепідемслужби пішли в лабораторію.

Я завідувала спочатку лабораторією в лікарні. Коли була на Камчатці, теж працювала в лабораторії. 30 років – безперервний лабораторний стаж. Друга сестра Надія – в Америці, лікар-лаборант-імунолог у великому пульмонологічному центрі, і третя сестра Любов – в Білорусії, правда вона – не практичний лікар, читає в медколеджі лабораторну справу. Загалом, не ми вибрали, а вибір був зроблений за нас, доля така. Але не шкодую ні секунди.

Що відрізняє лабораторну справу від інших напрямків медицини?

Щоб працювати в цій сфері, потрібно дійсно дуже любити цю роботу. Адже на лаборанта ніхто не хоче йти. Лікарі, які себе поважають, в лабораторію не підуть, тому що це найбільш невдячна робота, твою службу мало хто бачить. Доповідають на п’ятихвилинці: «Ось, викликали такого-то доктора – кардіолога, хірурга…». Але ніхто не згадає словом, що перш ніж викликати хірурга, лаборант вже годину працював з цим хворим. Ніколи не згадають, що викликали спочатку лаборанта, обстежили, а потім тільки на готові аналізи викликали лікаря.

Лікаря всі бачать, лаборанта – ніхто не бачить. Але це не важливо. Не для цього працюємо, нам не треба шуму навколо наших посад і прізвищ. Нас влаштовує те, що ми на своєму місці.

Розкажіть про функціонування лабораторії Центру. Які досягнення за останні роки?

Досягнення великі. Я працювала з перервою, прийшла сюди в 2002 році з ЦРЛ, де працювала завідуючою лабораторії. Тоді ми, звичайно, були трішечки не такі, як зараз – було менше обладнання, але все одно це було «небо і земля» у порівнянні з ЦРЛ. Тут завжди була елітна лабораторія, пряме підпорядкування МОЗ завжди позначалося. І звичайно, були дуже приємні враження і хотілося працювати тут.

А в останні роки ми отримали обладнання – у нас великі автоматичні аналізатори: гематологічний і біохімічний – це саме за себе говорить, лаборант туди ніяк втрутитися не може. Наша робота – тільки закласти програму, і він в автоматичному режимі виконує всі дослідження зі загального аналізу крові і з біохімії. Природно, рівень дуже виріс, пропускна здатність аналізаторів дуже висока, і в зв’язку з цим у нас різко зросла кількість обстежень.

Вся проблема в реактивах. Аналізатори дорогі, вони вимагають дорогого обслуговування та дорогих реактивів, і витратні матеріали теж повинні бути. Хотілося б, звичайно, щоб ці складні часи минули. Але в усякому разі, те, що від нас залежить, ми робимо. У нас, лаборантів, практично у всіх вища категорія, наш розумовий рівень дуже високий, нам тільки потрібно, щоб були безперебійні поставки і не було особливих обмежень у фінансовому плані.

У нас дуже багато задумів, ми хочемо дуже багато впровадити, але все поки-що відкладається. Зараз планувати якісь нові методики практично неможливо. Настільки все дорого, ми просто матеріально не готові до всіх наших задумів.

А так, працюємо в звичайному режимі, аналізів багато, лаборантів мало. Раніше був розподіл, а зараз люди намагаються йти в якісь елітні лабораторії – «Medicom» або «Синево», там, де великі оплати. Але нічого, ми справляємося.

Що для Вас госпіталь?

Я хотіла працювати в цьому госпіталі.

Так склалася ситуація – не від хорошого життя ми поїхали в Камчатку заробляти. Я не скажу, що не було тих, хто претендував на це місце в лабораторії Центру, були люди, які ходили і просили. Але і покійна Руслана Федорівна, – я її просто згадую з болем в серці, і Наталя Трохимівна, і Юрій Олександрович тримали це місце для мене. І я не уявляла собі іншого місця, я хотіла тільки сюди, сюди і прийшла.

Так що госпіталь – це вже моє життя. Я вже три роки на пенсії, і я працюю, тому що я не знаю, що робити вдома і як можна без цього госпіталю, без цієї лабораторії, без дівчат, без цих всіх проблем… Я на все згодна, аби тут бути.

Пам’ятаєте свій перший робочий день у госпіталі?

Звичайно, пам’ятаю. Коли я прийшла сюди, покійна Зоя Дмитрівна, дуже світла людина, була старшим лаборантом. Ось вони зібралися, знають, що я до них йду, а я ж не знаю, що вони мене тут чекають, влаштували збори колективу. Я заходжу і говорю: «Я така-то така-то», а Зоя Дмитрівна каже: «Не треба, ми все знаємо». І все про мене сама ж розповіла та представила колективу.

Я йшла сюди вже знаючи цей колектив. Коли я була завідувачкою лабораторії в лікарні, нерідко сюди приїжджала. Ми з Русланою Федорівною тісно контактували: чогось у мене немає – вона допоможе, чогось у них немає – допоможу я. І з Наталею Трохимівною я була добре знайома, тому я йшла сюди, як додому.

Які якості мають бути притаманні завідувачу відділення? Що допомагає Вам успішно керувати колективом лабораторії?

Перш за все – нескандальність. Я не люблю конфліктів, я завжди намагаюся їх погасити. Хоча і пацієнти приходять, а вони у нас бувають різні. Чвари в колективі припиняю відразу, цього не повинно бути. Комунікабельність: я знаю про наш колектив практично все про кожного.

Будь-який завідувач повинен «варитися в одному котлі» з колективом, знати, кому що потрібно, як підійти, як хто з ким розмовляє. Тому потрібно просто бути людиною, входити в кожну ситуацію.

Якою бачите лабораторію Центру через п’ять років?

Я сподіваюсь, що ця складна політична ситуація і матеріальна скрута нарешті мине.

Якою я бачу нашу лабораторію? Перш за все, в кадровому питанні: хочеться, щоб до нас влилися молоді люди, щоб вони внесли якийсь живий потік.

Я хочу впровадити нові методики, нове обладнання… Хочу, щоб стало краще, ніж зараз. Ми і зараз, звичайно, на гарному рівні. Я не побоюся себе похвалити, тому що ми дійсно добре виглядаємо. Але хочеться і імуноферментний аналізатор, щоб ми впровадили багато методик, які вже стали вимогою дня. Потрібні ще гематологічний і біохімічний аналізатори, адже вони у нас в єдиному екземплярі: не дай Бог, щось станеться і зупиниться аналізатор – ми без рук.

Нас дійсно і помічають, і цінують, але хочеться, щоб було не гірше, ніж зараз. А взагалі, звичайно розраховуєш і сподіваєшся на краще, що нарешті складні часи минуть.

Що б Ви побажали колективу та пацієнтам госпіталю?

Здоров’я, миру, щоб все було добре в сім’ях, а все решта додасться. Просто потрібно бути людьми, добре ставитися одне до одного, не нервувати одне одного і берегти свої нерви. Може тоді все і зміниться, і все буде добре у нас. Просто знаю, що все буде добре – не може бути інакше.

dsc02793Наталя Трохимівна Троян, лікар-лаборант вищої категорії:

Лабораторію зазвичай вважають параклінічною структурою. Але на мій погляд, без лабораторії діагноз встановити неможливо. Тим більше, при таких захворюваннях, як інфаркт міокарда, інсульт та інших критичних станах лабораторія має дуже велике значення через те, що саме ці термінові аналізи можуть впливати на клініку, постановку правильного діагнозу.

Наприклад, гострий апендицит. Звичайно, в лабораторії відразу робиться лейкоцитоз, при гострому апендициті він звичайно буде вищий. При гострих захворюваннях час постановки аналізів впливає на уточнення діагнозу.

Взагалі, без лабораторії не зможе функціонувати будь-який медичний заклад.

Від лабораторії  та від того, як працюють лаборанти, багато чого залежить. Наприклад, у нас в лабораторії фельдшери-лаборанти з вищою категорією. Це теж впливає на якість аналізів. Також на якість нашої роботи впливає апаратура та реактиви. І, звичайно, наші руки. В нашій роботі все повинно бути правильно, точно, згідно інструкцій, з добросовісним відношенням до роботи.

Related Posts

Залишити коментар