Спеціалісти Центру взяли участь у навчальному курсі психологічної реабілітації у Варшаві

13 — 17 листопада у варшавському Військовому медичному інституті був проведений навчальний курс, присвячений бойовому стресу. У курсі взяли участь близько 20 психіатрів, психотерапевтів та психологів з усієї України. Переймали досвід у польських колег і спеціалісти медико-соціального центру – психолог неврологічного відділення відновного лікування Ірина Варивода та лікар-психіатр Віталій Кіреєв. Повернувшись у госпіталь, Ірина Василівна розповіла нам про поїздку.

Ірино Василівно, розкажіть як проходило навчання?

Ми навчалися в психіатричному відділенні військового медичного інституту, який знаходиться на його території. З нами працювали психотерапевти, серед них і завідувач відділення, академік-консультант Радислав Творус. Мета поїздки – познайомитися з методами щодо встановлення такого діагнозу, як посттравматичний стресовий розлад, а також познайомитися зі світовими і європейськими методиками, що допомагають долати цей діагноз.

Перший день лекцій був оглядовий, присвячений знайомству із самою системою реабілітації в Польщі. Представляв його нам завідувач психіатричного відділення, полковник, лікар Радислав Творус. Ми побачили скільки людей лікується у цій клініці, ознайомилися із самим відділенням, нас завели в саму лікарню, показали, як проходить лікування.

Що Вас найбільше вразило у роботі відділення?

Дуже цікавим було те, що відділення поділене на три частини. Перший прийом відбувається в частині, яка зафарбована в зелений колір. Там відбуваються перші зустрічі. Потім, коли людину кладуть в стаціонар, її не лікують відразу, перші два тижні вона проходить діагностику. Це вже синє за кольором приміщення. Коли встановлюється діагноз, людину переводять у червоне приміщення. Всі кімнати, їдальня, крім туалетних кімнат, оснащені відеокамерами. Також цікаво те, що в одному приміщенні лежать і жінки, і чоловіки.

На 30 хворих лікарні працює п’ять психіатрів, три психотерапевти і три інтерни. Робочий день у них до п’ятнадцятої години. Люди всі дуже поважні, спокійні, врівноважені, виховані.

Що нового Ви відкрили у тематиці бойового стресу?

З нами проводили заняття тренери Павлина та Михайло – психотерапевти, які працюють в цій клініці. Також вони працюють тренерами і займаються приватною практикою. Прозвучала думка, що в Польщі спочатку, коли з’явилося таке явище як ПТСР, була гіпердіагностика. Коли ми співставили наші і їхні факти, то зрозуміли, що в нас у 2014-15 роках також була гіпердіагностика. Вчені, фахівці, практичні психологи, лікарі працювали над цим питанням, і, зокрема, було чітко встановлено, за якими критеріями можна ставити такий діагноз як ПТСР.

Ми ділилися досвідом, якому відсотку хворих встановлюється ПТСР в Польщі і в Україні, і ці показники приблизно співпадають. Ми з’ясували, що в Польщі працює медичне страхування для воїнів-миротворців.

Також безпосередньо нас вчили що таке ПТСР, які його критерії є основними. ПТСР виникає, коли людина буває свідком певних подій, внаслідок чого йде сильна реакція. Цікаво, що ПТСР виникає у 60,7 % серед чоловіків, які пережили травматичні події і 51,2 % серед жінок. Тобто чоловіки більш схильні до посттравматичного розладу. Чоловіки, які пройшли бойові дії, мають ПТСР 28,8 %, а жінки в основному отримують цей діагноз через такі травмуючі події, як зґвалтування – 29,9% та сексуальне домагання – 19,1 %.

Травматичні події можуть бути природного характеру (ураган,землетрус, повінь), а також викликані діяльністю людини (авіакатастрофи, аварії, випадки на роботі, пожежі). Є три види ПТСР: гострого типу, коли тривалість симптому менше трьох місяців, хронічний ПТСР – тривалість симптомів три місяці і довше, а також посттравматичний синдром з уповільненим початком – якщо початок розвивається принаймні шість місяців після дії стресу.

Важливою думкою всього нашого навчання було те, що не всі воїни, які пройшли бойові дії, розуміють їх наслідки. І червоною ниткою курсу звучало те, що психіатром і психологом має проводитись дуже велика робота для того, щоб воїни побачили, що самі вони цю проблему не подолають.

Також у нас були практичні заняття, де нас вчили робити психоідукацію. Це мотиваційна тема, тобто як змотивувати бійця, щоб він зрозумів, що йому це необхідно, що психолог – це друг і людина, яка може допомогти. Нас познайомили із сучасними методами психотерапії – продовжена експозиція, когнітивна терапія, пізнавальна терапія та віртуальна терапія за допомогою спеціальних апаратів, які стимулюють людину до переживання травми та вихід з неї. Нас ознайомили з методами тестування, які допомагають визначити, що це справді ПТСР, зокрема: CAP, місісіпський опитувальник, скринінгові тести по ПТСР і CES.

Всі були дуже активними, зібралися фахівці з різних куточків України – психотерапевти, психіатри, люди з науковим званням, доктори наук, директор військового госпіталю, психологи. Було дуже приємно, що всі співпрацювали, адже у всіх нас одна мета – впоратися з посттравматичним стресовим розладом.

Наприкінці нашого навчання до нас приєднався відомий професор Станіслав Ільницький. Це легендарна людина, адже це його заслуга, що в Польщі існує військовий інститут і ця клініка психологічної реабілітації, яку він заснував 20 років тому. Він дійсно переймається тим, що відбувається у нас в Україні, адже він сам з Маріуполя. Він народився у 1942 році, а в 1944 виїхав до Польщі. І він з дуже великою повагою до нас відносився, і навіть вкінці заграв нам на фортепіано пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».

Вкінці було проведено тестування, за результатами якого потім видавалися сертифікати. Сертифікати ми отримали на двох мовах – англійській і українській. В сертифікаті зазначається, що ми закінчили 25-годинний навчальний курс «Бойовий стрес» і успішно здали підсумковий екзамен.

Було дуже цікаве спілкування із представниками Міністерства закордонних справ, які опікуються цим проектом. Вони були дуже задоволені, сприйнялися симпатією до нас. Коли вкінці вони запитали наші побажання, ми дали їм перелік питань, які б ми хотіли також почути в навчанні. У всіх нас одноголосно було прохання, щоб була можливість здобути психотерапевтичні методики з отриманням сертифіката. Адже психотерапевтичні методи – це методи дієві, які дуже допомагають, але, на превеликий жаль, вони дуже дорогі і не всі можуть навчати цим методам.

З яким настроєм завершували курс?

По настрою всіх учасників стажування було видно, що всі задоволені. Це був і обмін досвідом, кожен ділився своїми враженнями і роботою, яку проводить на місці роботи. Були учасники зі сходу – Слов’янськ, Краматорськ, із заходу – Рівне, із центральної України – Дніпро, Запоріжжя, Київ, Бердичів, Кіровоград, Кременчук… Всіх об’єднало єдине бажання допомогти бійцям, щоб вони скоріше пройшли трансформацію, повернулися до нормального життя і були щасливими.

У чому різниця між психологічною реабілітацією в Польщі та в Україні?

У них вже вироблені протоколи, є алгоритм роботи, який використовують всі військові госпіталі. У нас, на превеликий жаль, ще такої системи немає, вона тільки на стадії розробки. Тому всім дуже важко працювати, адже ми не можемо передавати воїна в інший госпіталь, у нас немає одного алгоритму. В Польщі кожен воїн передається в подальші служби, де з ним продовжують працювати. У нас не зафіксовано в законодавстві, щоб ми могли вести кожного бійця до його повного видужання.

Також у наших польських колег є чітке обґрунтування кількості пацієнтів. В Польщі вже чітко вироблений алгоритм дій, там є достатня кількість спеціалістів, яка охоплює всіх воїнів. Там кожному приділяється дуже велика увага, ніхто не залишається без підтримки та догляду. У нас такого обмеження немає, у нас дуже велике навантаження – і психологічне, і фізичне – на лікарів-психотерапевтів, психіатрів і психологів. Ми тільки вчимося, намагаємося охопити всіх, але у нас, на превеликий жаль, ще немає достатньої бази спеціалістів, які б могли допомагати.

Related Posts

Залишити коментар