Ірина Кушнір: «Не уявляю життя без будинку культури»

23 березня відзначається Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва. З цієї нагоди ми поспілкувалися з завідувачем будинку культури Центру Іриною Кушнір.

Ірино Петрівно, що сьогодні пропонує Будинок культури пацієнтам Центру?

Культурна програма досить широка. На сьогоднішній день наш будинок культури один в районі, який повноцінно функціонує. Ми транслюємо фільми на великий екран, чого немає більше в жодному будинку культури на Переяславщині. У цьому питанні ми співпрацюємо з Черкаським обласним кінопрокатом.

Крім концертів, у стінах будинку культури проходять презентації книг, знайомство з письменниками, які лікуються в Центрі або спеціально приїздять з Києва. Вони проводять цікаві зустрічі-бесіди з пацієнтами.

Найбільшою популярністю у нас користуються вечірні програми – вечори відпочинку. Ці танцювальні вечори проходять тричі на тиждень – щосереди, щосуботи та щонеділі. Особливо активними прихильниками вечорів відпочинку є пацієнти старшого покоління, хоча сьогодні вони набувають популярності й серед молоді – учасників АТО. Молодь до нас іде, і це дуже радує. Але, повторюся – найактивнішими залишаються ветерани, яким за 70. Приємно, що багато з них приїздять до госпіталю не тільки, щоб пролікуватися, але й щоб виступити на нашій сцені. Вони готуються, везуть с собою сценічне вбрання.

Концерти силами пацієнтів я готую з ними сама, і для мене існує правило не робити концертів-експромтів. Ми завжди ретельно готуємося до виступів, адже зал розрахований на 500 чоловік, і нашими глядачами є люди з усієї України. Для мене на першому місці, щоб глядач виходив із залу задоволений та натхненний.

В теплий період року ми організовуємо екскурсії, в основному – це Переяслав, відомий на всю Україну своїми музеями.

Час від часу проводимо турніри з шахів. Змагання проходять за олімпійською системою: програв – вибув, а хто переміг – переходить далі у чвертьфінал, півфінал чи фінал. Минулого разу такий турнір тривав декілька днів.

Кожен охочий, який любить співати, але не бажає виходити на сцену, може поспівати в караоке. Поповнилася свіжою літературою наша бібліотека.

Звичайно, левову частку нашої роботи займають концерти, яких у рік ми проводимо близько 50. Це концерти не лише силами пацієнтів, до нас приїздять артисти з району та області, з Черкащини, нещодавно приїздили з Маріуполя. Всі концерти проходять на благодійній основі, що свідчить про популярність госпіталю в цілому та будинку культури зокрема.

Хочу зазначити, що вся ця робота стає реальністю завдяки нашому колективу, якому я дуже вдячна. Адже всі працівники будинку культури знаходяться на своєму місці і виконують свою роботу відповідально. Хотілось би відзначити нашого бібліотекаря Ольгу Миколаївну Біленко, яка працює тут з часу заснування, музичного керівника Миколу Олександровича Козачука, на творчому ентузіазмі якого сьогодні продовжує діяльність аматорський колектив працівників Центру – хор «Злагода». Завжди з великою самовіддачею працює звукооператор та кіномеханік Іван Іванович Кучерявий. Покращив роботу клубу молодий співробітник Віталій Мусик – і співає, і озвучує заходи. Активну участь у багатьох аспектах діяльності будинку культури приймає Віта Шибирин, натхненно працює наша художниця Наталя Щеголь. На ній – всі наші анонси, стенди, декорації… Користуючись нагодою, хочу подякувати кожному працівникові. Приємно очолювати колектив, який разом працює як одне ціле.

Які заходи плануєте проводити для учасників АТО?

Для учасників АТО ми розробляємо програму. Ми завжди відкриті для них і з задоволенням підтримуємо їхні ініціативи концертів чи інших заходів. З тим потенціалом, який є серед учасників АТО, ми б могли втілювати в життя багато творчих проектів.

Наприкінці минулого року наша художниця розпочала проводити для бійців майстер-класи з образотворчого мистецтва. До 8 березня вони намалювали чудові букети, а на новорічні свята стараннями учасників АТО була прикрашена наша зала.

На літній період плануємо проводити спортивні змагання, має бути досить цікаво. На разі шукаємо спеціалістів, які б могли проводити професійні майстер-класи з шахів, настільного тенісу та ін.

Що для Вас будинок культури?

Це моє життя. Просто не уявляю свого життя без мого будинку культури, без мого колективу…

Я прийшла працювати сюди в юному віці і вже працюю тут 20 років. Добре пам’ятаю – серпень 1998 року, я прийшла працювати художнім керівником, для мене це була знаменна подія. Пам’ятаю це хвилювання…

Якось прийшли до мене на репетицію пацієнти, які мали виступати на концерті, і кажуть: «Грай». Я питаю у них: «А де ноти?». Вони говорять: «Немає». Як немає? А як же грати? Це практика, яка з часом бере своє.

Вже у вересні 2010 року я стала завідувачем будинку культури. У цьому місці бачу своє покликання.

Який захід за останній рік Вам запам’ятався найбільше?

Важко виділити якийсь один, адже в кожен захід вкладаю душу. Зараз дуже подобається працювати з працівниками Центру – такими, як Микола Кривошея, який значну частину життя присвятив театру, ми часто співаємо з ним в дуеті, а також Любов Джума… З ними завжди приємно працювати.

А що запам’яталося найбільше за останній рік – це концерт до Дня Збройних сил України, коли я була ведучою у Національного президентського оркестру. Це було дуже відповідально, я була схвильована – за моєю спиною був цілий оркестр!

Як мені кажуть близькі, хіба це робота? Це не робота – це свято. Ми даруємо людям свята, гарний настрій, позитивні емоції… Це дуже важливо, і особливо для людей, які приїхали лікуватися.

Дозвольте поцікавитися Вашими творчими планами.

Дуже хотілося б оновити нашу технічну базу. Оновлена технічна база дала б нам більше можливостей донести людям мистецтво. Якщо говорити саме про творчість, то найближчим часом до нас планують приїхати письменники, заслужені діячі мистецтв. Не залишаються осторонь і артисти, які також виявляють бажання виступити на нашій сцені. Якщо буде з ким працювати серед пацієнтів, вже на початку квітня відбудеться концерт. Зазвичай, щоб підготувати концерт, нам вистачає трьох-чотирьох днів.

А що Вас надихає працювати?

Люди. Люди, які поруч зі мною. У нас дуже багато пацієнтів, які приїжджають вже не один рік. Багато тих, хто завжди з радістю приймають участь в концертах, чекають концертів. І зараз дуже боляче згадувати тих, хто вже не приїжджає, кого вже немає… За 20 років моєї роботи таких ветеранів вже дуже багато.

Тому найбільше натхнення – це наші пацієнти, моя робота – в них. Вони часто дякують мені після концертів, а я кажу їм: «Не мені дякуйте, а собі. Цей концерт зробили ви».

Дякую за цікаву бесіду, прийміть наші щирі вітання з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури. Натхнення Вам, творчих злетів, весняного настрою та добра!

Щиро дякую! Завжди раді працювати та надихати наших ветеранів!

Бесіду вела Дарія Підгородська

Related Posts

Залишити коментар