Головна медсестра Центру Тамара Володько: «Працювати надихає чудовий колектив»

13315253_1030424923713531_6840020459704941774_nТамара Володько – корінна мешканка с. Циблі. У 1996 році закінчила Чорнобильське медичне училище і пов’язала своє життя з улюбленою сестринською справою. До медико-соціального центру прийшла працювати у жовтні 2006 року, вже маючи за плечима 10-річний стаж роботи операційної сестри хірургічного відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ. Вже з листопада 2011 року Тамара Олексіївна була призначена на посаду головної медичної сестри госпіталю. Про свій професійний шлях та своє покликання вона розповіла нам у спеціальному інтерв’ю.   

Тамаро Олексіївно, коли Ви вперше познайомилися з сестринською справою, що стала головним заняттям Вашого життя?

Вперше я познайомилася з сестринською справою ще в дитячому віці, коли приїжджала в наш заклад зі своєю мамою, яка працювала операційною молодшою медичною сестричкою хірургічного відділення. По закінченню школи я вступила до медичного училища і закінчила його, отримавши кваліфікацію медичної сестри. Під час навчання в училищі мріяла стати операційною медсестрою.

І моя мрія здійснилася: після закінчення медичного училища я була направлена на роботу в Переяслав-Хмельницьку центральну районну лікарню на посаду операційної медсестри хірургічного відділення. Після 10 років роботи в цій лікарні я перейшла на посаду операційної медсестри медико-соціального центру. І ось уже 10 років я працюю в нашому закладі, з них 5 – головною медсестрою.

Ви очолюєте всіх медичних сестер Центру, що досить відповідально. Опишіть, будь ласка, один робочий день головної медсестри.

Робочий день головної сестри починається зі щоденної оперативної наради. Потім – ведення документації, облік медикаментів, дезінфікуючих засобів, здійснення контролю за роботою молодшого і середнього медичного персоналу, розробка та впровадження в роботу персоналу інструкцій та стандартів, які визначають напрямок та суть роботи медичних працівників. Робочий день головної медсестри не закінчується о 16.30, він триває цілодобово, щорічно.

Що надихає Вас на роботу?

Наші ветерани, що приїжджають з року в рік, а також чудовий і самовідданий колектив закладу, бо всі разом ми робимо спільну справу, що полягає в наданні допомоги людині, яка в тій чи іншій мірі її потребує, і ми не можемо відійти від цього принципу. Всі працівники ставляться одне до одного з абсолютним розумінням у всіх питаннях.

Звичайно, допомога колективу в моїй роботі дуже велика. Особливо – робота старших медичних сестер. Завжди додає натхнення і бажання працювати наставництво Адміністрації в обличчі директора Центру Юрія Гріненка та заступника з медичної частини Володимира Косенка, а також керівників всіх служб.

До Ваших заслуг також можна віднести і військовий облік; на скільки відомо, Ви – солдат медичної служби. Якою буде Ваша реакція, якщо, боронь Боже, потрібно буде їхати в зону АТО в якості військового медика? Чи не страшно це для Вас?

Обравши професію медика, розумієш, що ти – військовозобов’язаний. Тим більше, я володію вузькою спеціалізацією. Професія лікаря дуже важлива і відповідальна. Але професія медсестри має не менш важливе значення, адже ці дві професії тісно взаємопов’язані і не можуть існувати окремо одна від одної, особливо в зоні бойових дій.

В цьому переконуєшся, коли стоїш за операційним столом і допомагаєш хірургу тієї чи іншої спеціальності надавати людині допомогу: найчастіше витягувати з тієї прірви, на межі якої знаходиться людина в силу певних життєвих обставин. Тут «треба», значить «треба», і це не обговорюється. Тому якщо мені вручать повістку, звичайно буде страшно, але обов’язок є обов’язок, він до цього спонукає. Звичайно страх є, він буде, але обов’язок змушує до прийняття рішення, що це потрібно для суспільства.

Що можете сказати про колектив Центру?

Колектив  Центру  дуже  великий  та дружній,  в ньому лише середнього та молодшого медперсоналу налічується майже 500 осіб.

Всі вони з розумінням ставляться до тих чи інших проблем, які виникають на робочому місці, ми всі разом вирішуємо їх, і якби не їхні підтримка, розуміння, навики і майстерність, невідомо, як би складалися відносини між пацієнтом і працівником та робочі відносини.

А в цілому, молодці… Ентузіасти і толерантні працівники. Показником нашої роботи є багаточисленні позитивні відгуки про нашу роботу, про наше ставлення до пацієнтів і нашу участь у їхньому житті.

starshi

Насамкінець, ще одне питання: чого навчили Вас як людину 10 років діяльності у нашому закладі?

Істині, яка вже стала девізом: у будь-яких ситуаціях, за будь-яких обставин потрібно залишатися людиною по відношенню до колег і пацієнтів. При цьому зуміти дійсно донести оте найкраще, що є в нашій душі, і робити свою справу – сумлінно, чесно і порядно.

Бесіду вела Дарія Кривошея

Залишити коментар